наркота Давлеканово Марихуана LSD WEED

Аееее, привет всем мои дорогие красавчики и девчонки! Сегодня решил рассказать вам свою историю про то, как я купил шишки марихуаны и сделался обдолбанным находу перед школой на уроки. К чему я это дело затеял? Ну, смотри, у меня закладки наркоты кончились, и я решил попробовать что-то новенькое. В интернете прочитал про такую штуку, как марцефаль, говорят, похожа на эфедрон. Сразу заинтересовался, думаю: "Почему бы не попробовать?!" Итак, запасся смелостью, включил своего ноута и начал копаться в просторах интернета. Ключевое слово - марцефаль. После небольшой пасхалки, нашел нужный сайт, где продавали такие штучки. Был рад, что это все оказалось так просто, не пришлось крутиться. Заказал себе пару граммчиков и ждал как маленький ребенок подарка под елкой. Не прошло и пару дней, как почтальон принес мне мою аптечку. Сразу же распаковал посылку и ощутил запах свободы - шишки марихуаны на своем столе! Это была настоящая находка! И такой кайф во мне поднялся, что даже забыл, что сегодня у нас уроки в школе. На обеденном перерыве я собрал свою команду гопников - Мишу, Саню и Вову и сказал им, что у меня есть хорошая новость. Они все с интересом на меня посмотрели, и я с легкой ухмылкой достал свою аптечку. Все поняли, что это за штука и заулыбались. Мы сразу же начали курить шишки. "Айс был бы прекрасен в такой ситуации", - подумал я, и достал из своего кармана пакетик с мефедроном. Гопники были в восторге, они тоже захотели попробовать этот новый эксперимент. Мы смешали шишки и айс, и сделали себе настоящий кокс. У нас был порошок и марихуана, что может быть лучше? Вроде бы все было круто, мы кайфанули и обдолбались по полной программе. Но потом пришла пора идти в школу. Блин, понял я, что это была большая ошибка. Я был так стравлен, что даже не понял, куда я впутал себя. Пришли в класс, я осел неудобно на стуле и попытался сосредоточиться на уроке. Но кажется, моя задача была невыполнима. Все слова учителя проникали в мои уши, но передавались дальше в параллельную реальность. Я сидел, как идиот, с широко открытыми глазами и пытался понять, что происходит. Кажется, мне удалось стать самым замечательно-безрассудным учеником класса! Как полный дебил, я пытался делать вид, что вникаю в уроки, но это было абсолютно невозможно. Руки тряслись, голова казалась тяжелой, и все слова текли вместе. И тут до меня дошло, что я накосячил по полной программе! Ведь если меня заметят, что я под наркотой, будут проблемы. Учительница сразу же заметит, что я какой-то странный, и все пропало. Пока учитель был повернут спиной, я попытался незаметно выслить парочку шишек и поставить их внизу стола. Но, к счастью, я смог провести эту операцию без происшествий. Мой самый плохой день в жизни продолжался. Уроки казались бесконечными, каждая минута превращалась в вечность. Мне казалось, что я в роли главного героя сумасшедшего фильма. Но в конце концов, уроки закончились, а я пережил все страхи и неприятности. Удалось выйти из этой ситуации, на самом деле, пока что. Нужно быть по-настоящему идиотом, чтобы приходить забитым на уроки. Я понял, что такое не кошерно и не нужно делать больше таких глупостей. А пока, кто-то из моих друзей прислал мне сообщение. "У нас закончилась айс, можешь подкинуть?" - написал он. Я улыбнулся, закрыл свое сообщение и подумал: "Никогда в жизни, приятель, никогда!".

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...